Археологія – це наука, яка дозволяє нам не лише відтворювати сторінки минулого, а й глибше зрозуміти історичні процеси, що формували обличчя нашого краю. Кременець, із його багатовіковою історією, є справжнім скарбом для дослідників. У 2025 році Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник спільно з фахівцями Інституту археології НАН України провели значимі дослідження на території Кременецького замку та підземних крипт Миколаївського собору (колишнього Францисканського монастиря).
Замкова гора – один із найвідоміших символів Кременця. Археологічні роботи, що проводяться тут, спрямовані на вивчення культурних нашарувань, що збереглися від перших фортифікаційних споруд до пізніших етапів історії.
Було досліджено внутрішнє подвір’я твердині, зокрема мур першого кам’яного замку, який відкрила у 1975 році архітекторка Євгенія Пламеницька. Тоді, науковиця датувала вік віднайденої споруди VIII–IX століттям. Насправді, мур можна датувати не раніше серединою/другою половиною ХІІІ століття.
Проте найважливішим відкриттям стало кладовище, що виникнуло внаслідок монгольської навали середини XIII століття. Вчені розкопали поховання дорослих і дітей, які, очевидно, померли під час облоги у 1241 році. Антропологиня Інституту НАН України Юлія Ушакова, яка досліджувала останки не виявлена слідів насильства, отже причиною смерті були голод або хвороби, що стали наслідком тривалої облоги.
Оскільки городище було відрізане від зовнішнього світу, ховати померлих за його стінами стало неможливо. Тому, кладовище на подвір’ї замку стало вимушеним необхідним санітарним заходом. Серед виявлених захоронень було встановлено жіноче та дитяче поховання, яким на момент смерті було 25 і 3 роки відповідно. Інші два поховання належали дорослим чоловіку і жінці – 40-50 років. За твердженням антропологині обидві людини за життя багато працювали фізично та з дитинства їздили верхи.
Крім цього, простір досліджень поповнили унікальні знахідки: фрагмент срібної литовської гривні – друга така в області, а також мідна монета Казимира Великого (1337–1375), викарбувана у Львові і використовувалася виключно для внутрішньої торгівлі на території міста Львова. Ще однією знахідкою є стилос для письма. Ці артефакти підкреслюють зв’язки Кременця з регіональними торгово-валютними мережами середньовіччя.
Серед інших знахідок було виявлено залишки кам’яного будинку XVIII століття. За словами директора заповідника Василя Ільчишина, під час Національно-визвольної війни 1648-1657 років замок було зруйновано козацькими загонами, однак це не була крапка в його історії. Знайдені залишки споруди XVII століття дають підстави стверджувати, що замок функціонував і по завершенню Хмельниччини. Кам’яна будівля ймовірно належала знатній особі. На її місці археологами було віднайдено срібні монети, металевий і бронзовий посуд, а ще чоловічу срібну брошку. Можливо цей будинок належав міському старості Кременця. Зруйнування споруди ймовірно відносить нас до подій війни 1675 року (прим. польсько-турецької війни 1672-1676 років), коли татари спустошили навколишні землі.
Таємниці, що приховують крипти Миколаївського собору
Ще одним важливим об’єктом археологічних робіт став Миколаївський собор – частина комплексу колишнього францисканського монастиря. Ця пам’ятка має виняткове історичне значення, адже протягом століть була духовним і культурним осередком міста.
Дослідження крипт під Свято-Миколаївським собором виявили реальні наслідки історичних потрясінь. Обстежено три крипти зі залишками поховань, які були розграбовані та пошкоджені – вандали свого часу виносили кістки і викидали одяг.
Доступ до них був утруднений: вхід, який зазвичай знаходиться всередині храму, був замурований, тож проникнення можливе лише через вентиляційні отвори з подвір’я. За словами директора ДІАЗу Василя Ільчишина, руйнування крипт відбувалися у кілька етапів. Перший – у XIX столітті, коли царська влада передала комплекс католицького монастиря францисканців у користування російській православній церкві. На той момент, вторгнення у католицькі поховання російськими священнослужителями, не вважалося неприпустимим гріхом. Друге вторгнення у поховання відбулося у 1944 році, після звільнення міста від німецької окупації, саме тоді на стіні крипти з’явився напис «16 квітня 1944 року» – ймовірно, пов’язаний з мародерством радянських солдатів. У 1991 році у ході ремонтних робіт, тодішня парафія наштовхнулася на людські рештки і повідомила про знахідку в поліцію. Тоді було встановлено, що поховання старі католицькі.
Наразі науковцями було досліджено верхній шар поховань: зроблено обміри та описано віднайдені кістки. Антропологиня Юлія Ушакова прокоментувала проведену роботу в криптах собору: «Зараз ми можемо лише приблизно сказати, останки скількох людей ми виявили і досліджуємо. По цілих черепах — це 78 індивідів на цьому рівні пограбованих поховань. А загалом на усіх рівнях їх може бути понад тисячу».
Дослідникам вдалося встановити, що під Миколаївським собором поховано більше чоловіків аніж жінок. Також присутня велика кількість дитячих поховань різного віку. Цікавим з огляду науки стало дослідження травм помітних на кістках. Зокрема виявлено рубані рани на черепах. У трьох з п’яти випадків – рани загоєні. Ці ушкодження завданні ударами шаблями та сокирами.
Після обстеження решток дослідники припустили які проблеми зі здоров’ям мали люди 200-300 років тому. Візуальний огляд підтвердив досить поганий стан зубної системи, що було типовим явищем для населення того часу, передусім, спричинене генетичними особливостями, неякісною водою, харчуванням з великою кількістю вуглеводів.
Зазначимо, що деякі рештки будуть додатково дослідженні лабораторно у Інституті археології у Києві. Після цього вони повернуться до Кременця. Також планується дослідження та реставрація одягу XVII-XVIII століття, що належав місцевій шляхті та був знайдений у криптах і не зацікавив мародерів. Однак, коли вони тут грабували, одяг на кістяках рвали, саме тому зараз він потребує ретельної реставрації. Після завершення усіх робіт, наш Заповідник матиме унікальні зразки одягу в якості експонатів.