1 жовтня посідає особливе місце в українській духовній та культурній традиції. Її витоки сягають урочистого вшанування Покрови Пресвятої Богородиці, яке з Х століття стало важливим церковним днем у православ’ї та греко-католицькому обряді. За переказами, під час облоги Константинополя 910 року, віруючі зібралися у храмі на молитву. Тоді святі Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили видіння: Богородиця з омофором у руках простерла його над присутніми, вкриваючи людей захисним покровом. Це знамення сприйняли як знак заступництва та порятунку міста від ворогів. Після цього вороги відступили, а місто було врятоване. Саме ця подія згодом заклала основу традиції вшановувати Покрову, як символ опіки Божої Матері над воїнами та всім народом. На українських землях ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів має глибоке коріння із часів Русі й пов’язане із походами русів ІХ століття. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові та Пресвятій Богородиці.
Особливо шанувало Богородицю українське козацтво. Від XVI століття козаки вважали її своєю небесною покровителькою, будували на її честь церкви, а у цей святковий день влаштовували урочистості та військові ради для обрання старшини та отаманів. Тоді ж з’явилися ікони «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани й козаки.
Згодом ця дата стала не лише релігійним, а й національно-політичним символом, адже поєднувала духовність, військову традицію й ідею захисту рідної землі.
Козацькі традиції знайшли своє відображення і в добу Української національної революції 1917–1921 років. Це особливо помітно у найменуваннях військових формацій: Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, а також інших відомих історичних діячів — Костя Гордієнка, Петра Дорошенка, Івана Мазепи. Спадщина козацької доби проявилася й у назвах інших військових з’єднань: січові стрільці, Сердюцька дивізія, гайдамацькі полки, вільне козацтво. Прийнявши титул гетьмана, Павло Скоропадський підтвердив тяглість української державницької традиції від козацької доби до ХХ століття.
Особливе значення для свята Покрови має створення Української повстанської армії у 1942 році. Дата її заснування 14 жовтня символічно співпала зі святом Покрови (за старим стилем). УПА стала продовжувачем боротьби українського народу проти іноземних окупаційних режимів — нацистського та радянського.
Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках. Це додало даті нового змісту – пам’яті про борців національно-визвольного руху. Після відновлення незалежності України у 1991 році на державному рівні довгий час залишалося радянське свято — 23 лютого («День захисника Вітчизни»). Воно було чужим за змістом для незалежної України, адже символізувало спадщину радянської армії.
З початком російської агресії у 2014 році постала необхідність створити власне українське свято, яке б спиралося на національні традиції. Вибір дати для свята був цілком закономірним. Покрова об’єднувала три рівні історичної пам’яті: козацький (боротьба за свободу та культ Покрови), визвольний початку ХХ століття (армії УНР, визвольні змагання), повстанський ХХ століття (УПА).
Таким чином, сучасний День захисників і захисниць України став логічним продовженням вікової традиції національно-визвольної боротьби українців. Це свято не прив’язане до радянського минулого, а спирається на власний український досвід боротьби за незалежність.
День захисників і захисниць України — це більше, ніж офіційна дата. Це символ єдності народу, втілення історичної пам’яті та вдячності тим, хто боронить державу. Цей день нагадує: свобода і державність ніколи не давалися Україні легко. Їх виборювали цілі покоління українців від козаків і до бійців Збройних сил України Сьогодні, коли триває війна, ця дата має особливе значення для нашого народу – як день пам’яті, подяки захисникам та надії.