Кременець – місто гостинності, красивих гір та архітектурних пам’яток з історичною тяглістю майже у 800 років. Тут можна здійснити піші тури, велосипедні, екскурсії містом і околицями. Але якщо втомились від соціуму, інформації, стрімкого плину часу – тут прекрасна природа з рельєфами, реліктовими деревами і запашними травами. А можна просто споглядати місто з висоти 400 метрів над рівнем моря! – з відомої гори Бони. Фрагменти фортечних мурів, що є одними з найстаріших фортифікаційних споруд України – багато років привертають зацікавленість істориків, археологів. А туристи люблять неймовірну панораму на старовинний Кременець і особливе відчуття свободи, яке незримо присутнє там, ближче до неба.
«Схили найвищої гори, з руїнами замку на вершині, були вкриті молодими хвойними деревами. Біля підніжжя примостилося декілька садиб, одна з яких наша. А вулиця була ще нижче, наче у глибокому жолобі. Ця вулиця не була мощена жодним чином, в мокру погоду вона перетворювалась на суцільне болото. Багато пар калош загубилося у цьому в’язкому багнищі.
Вулиці у центрі міста були встелені бруківкою з тротуаром по обидвох боках. Менш важливі дороги, хоч і мощені камінням, мали дерев’яні тротуари. Периферійні вулички залишалися у «недоторканому» вигляді. У місті було декілька православних церков, монастир, дві католицькі церкви і синагога. Баптисти відправляли свою службу в будинку біля ринку.
Показний комплекс будівель, самоуправа, що включала школи, церкву, канцелярії, пекарню, конюшні, різні ремісничі майстерні, спортивні площадки і величезний парк, розміщувалися у центрі. Тут мій батько працював урядовцем, а я ходив до школи. По дорозі до школи і назад я проходив повз автобусну станцію. Навпроти стояв православний собор Святого Михаїла, з зеленими куполами і білими стінами. Обабіч від головної дороги, за аптекою і ще якимсь магазином на розі, йшла вулиця, де припарковувалися кінні «таксі»;
Навпроти розташовувався єврейський квартал: маленькі хатинки, одно чи двоповерхові, де мешкали крамарі та ремісники. Вони були збудовані з дерева, дахи покриті дерев’яною черепицею, порослою мохом.
Художники з усієї Європи з’їжджалися, щоб малювати їх і я приєднувався до декого з них – це був початок моєї кар’єри». Художник, іконописець, уродженець Кременця Ростислав Глувко («Спомини»).
Екскурсії за тел: 0664251723, 0972753974
На фото – міський пейзаж Світлани Ткачук.