Пам’ятка архітектури національного значення (охоронний № 1591 Н).
У XVIII ст. на кошти Станіслава Потоцького за проектом Антоніо Кастеллі, в стилі пізнього бароко, було збудовано новий монастирський комплекс для реформатського ордену. Комплекс розташували на зручній ділянці на пагорбі, що нависає над головною вулицею міста у північній частині, майже на околицях міста, недалеко від Дубенської брами (сьогодні це вул. Дубенська). Отці-реформати розробили чіткі приписи щодо побудови храмово-монастирських комплексів, їх повинні були дотримуватися й архітектори, котрі проектували нові костели. Монастирі ордену зводили згідно з типовим планом: це були однонавні споруди без веж, із сигнатуркою, що знаходилася над пресбітерієм, рідше – над навою. Такі ж принципи втілені при побудові кременецького монастиря. Первісно зведено однонавний храм та житловий корпус Н-подібної форми, що з`єднаний із храмом. Триярусна дзвіниця споруджена на поч. XX ст. за проектом єпископа Никона у російсько-візантійському стилі.
Реформатський орден на початку ХІХ ст. був переведений із Кременця у Дедеркали, а їхнє приміщення передано отцям василіанам, які, у свою чергу, залишили свій монастир над ринковою площею Волинській гімназії. Реформатський монастир стає василіанським Богоявленським. Василіани проіснували тут до 1839 року, після чого монастир перейшов у православ`я. У міжвоєнний період ХХ ст. монастир був резиденцією волинського православного єпископа, а також тут діяла духовна семінарія. У 50-х рр. ХХ ст. монастир став жіночим. Довгий час приміщення використовувались як лікарняні, лише на початку 90-х рр. ХХ ст. тут відродилось монастирське життя.
Головна святиня жіночої обителі – чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна». У центральному храмі Богоявлення Господнього знаходяться ікони святих та Богородиці, написані на горі Афон ще на початку ХХ ст. Окремі з них містять частинки мощів святих.