Перша письмова згадка про містечко Почаїв, що розкинулось на узвишшях гір Гологоро-Кременецького кряжу, сягає 1442 року. Саме в цьому році «дарованою грамотою» («привілеєм») литовський князь Казимир Ягайлович надав населений пункт в числі інших, кременецькому війту Георгію. Назва містечка походить, ймовірно, від імені Почай, що у давнину було надзвичайно популярним. Деякі дослідники виводять назву від слов’янського слова «поча» – болотиста місцевість.
Почаїв був селом, містечком, містом та належав до шляхетських володінь родів Бережецьких, Готських (Гойських), Фірлеїв, Тарновських і лише у ХІХ ст. набуває статусу державного. Вже у 30-х роках XVII ст. Почаїв фігурує як містечко. Важливим моментом у його розбудові стало заснування родом Тарновських Нового Почаєва, поряд із існуючим давнім Почаєвом, який почали йменувати Старим Почаєвом, це відбулося за інвентарними книжками – у XVII столітті. Також у 1778 році шляхтич Тарновський отримав привілей від польського короля на заснування у Почаєві містечка з такою ж назвою, йому надають магдебурзьке право. Тобто первісно існувало старе поселення, але завдяки розвитку й зміцненню монастиря – навколо нього сформувалося нове поселення, сьогодні відоме як Почаїв, раніше Новий Почаїв. Враховуючи цей факт, реєстри XVIII ст. подають нам Старий Почаїв як містечко на 74 дими, тоді як Новий лише 21 дим. У цей період місто отримало герб, на якому представлено постать Богородиці, яким користуються і сьогодні.
Місто розвивалося навколо монастиря, який був закладений в існуючій з давніх часів Успенській церкві, спогади про заснування якої губляться у мороці століть. Жителі переважно були ремісниками з виготовлення церковної атрибутики, оскільки до міста на прощу постійно приїжджали богомольці.
Почаїв відомий і завдяки визначним постатям, які тут народились чи якийсь час мешкали й працювали: Олекса Сміх-Шатківський, Іван Хворостецький, Федір Лозович, Андроник і Іполит Лазарчуки, Афанасій Крижанівський, Мілетій Костицький, Михайло Рожко, Ірена Карел, Ганна Хворостецька, Надія Хоміч та ін.