Пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 172 М). Споруда є унікальним прикладом міської забудови палацового типу другої половини ХІХ століття. Двоповерхова цегляна будівля П-подібної форми з шатровим чотирисхилим дахом, виконана у стилі класицизму, архітектурної пишності фасаду додає двоярусний двоколонний портик, прикрашений аттиком і невеликим шпилем, а також наче розрізані пілястрами і обрамлені карнизами стіни.
Первісне призначення будівлі достеменно невідоме, цілком ймовірно, що вона могла бути родовим шляхетським маєтком/особняком. З початком Першої світової війни колишній палац був переобладнаний у військовий шпиталь, а в міжвоєнний період (20-30-ті роки ХХ ст.) у приміщеннях будинку розташувалася міська кооперативна лікарня. З входженням у 1939 році міста до складу СРСР будівля була остаточно націоналізована, а у її стінах відкрилась Кременецька музична школа, яка продовжила свою діяльність уже по завершенню Другої світової війни. У повоєнні роки її директором став український культурний і громадський діяч, музикант, диригент і педагог Іван Гіпський.
У 70-х роках ХХ століття споруду реконструювали, внаслідок чого до тильної сторони будівлі була добудована концертна зала і просторий вестибюль, однак первісний вигляд інтер’єру був майже остаточно втрачений.
У наші дні у стінах будівлі функціонує Кременецька школа мистецтв імені Михайла Вериківського – кременчанина, відомого українського композитора ХХ століття, диригента і фольклориста, що за час своєї творчості написав понад 400 музичних творів.